У Києві, в Першому приватному музеї сучасного українського мистецтва, ювілейна виставка “Петро Столяренко. Живопис” входить в останній місяць свого показу – експозиція завершиться 7 вересня 2025 року. Сергій Цюпко, фундатор музею, закликає жителів столиці та гостей міста не пропустити можливість познайомитися зі спадщиною видатного кримського художника, чиї твори представляють унікальну колекцію з понад 50 робіт. Ця виставка, присвячена 100-річчю від дня народження Петра Столяренка, стає вікном у світ сонячного Криму, де пейзажі, портрети та натюрморти оживають через призму особистих вражень митця.
Петро Столяренко (1925–2018) – ключова постать у кримській школі живопису, що сформувалася під впливом південного ландшафту та культурної спадщини регіону. Народжений 13 липня 1925 року в селищі Капкани АР Крим, він рано виявив талант, навчаючись у майстерні Костянтина Богаєвського при Феодосійській галереї імені Івана Айвазовського, а згодом – у Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша. Його наставник, Микола Барсамов, став єдиним справжнім учителем, який допоміг розвинути природне обдарування. У 1950-х роках Столяренко дебютував з сюжетними картинами, беручи участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. Вступ до Спілки художників у 1953 році, перша персональна виставка в Києві в 1963-му, звання Заслуженого художника України в 1972-му та Народного – в 1985-му позначили вершини кар’єри. Твори митця, наповнені емоційним виплеском і фактурною глибиною, зберігаються в музеях України та приватних колекціях світу, але саме київська експозиція пропонує найповнішу збірку, сформовану за життя художника.
Сергій Цюпко, запрошуючи на виставку, підкреслює її значення як шансу відкрити для себе не лише мистецтво, а й історію за ним. У колекції представлено етюди з рибальською тематикою, а також сонячні композиції. Подорожі Європою в 1990-х, включаючи Париж, збагатили палітру майстра, а аукціони підтвердили міжнародне визнання. Сергій Цюпко зазначає, що ця спадщина – це не абстрактні образи, а відображення життя людини, яка бачила Крим серцем місцевого жителя, а не туриста.
Онук художника, Володимир Куц, заслужений художник України, у спогадах ділиться одним з теплих сюжетів: про нічні розмови в ялтинській майстерні, де Столяренко розкривав таємниці створення фарб за старовинними рецептами Відродження. “Він розповідав про усілякі технології, ділився секретами, як виготовляти неаполітанські фарби чи лаки власного виробництва, – згадує Куц. – Він жив мистецтвом, дихав ним, і це робило його сильним.”. Такі історії роблять виставку живою, перетворюючи полотна на діалог між поколіннями.
У контексті сучасних викликів збереження української культури набуває критичної ваги. Меценатство, як інструмент підтримки мистецтва, дозволяє зберігати твори, що втілюють національну ідентичність і єдність. Сергій Цюпко, через створення музею в 2005 році та збірку Столяренка, демонструє, як приватні ініціативи заповнюють прогалини в державній підтримці. У часи війни та культурних загроз, такі виставки стають актом збереження спадщини – від кримських мотивів, що нагадують про втрачені території, до глобального визнання українського мистецтва. Меценатство тут – не розкіш, а необхідність, що надихає молодих художників і виховує суспільство, роблячи культуру доступною.
Експозиція представлена в Музейній Резиденції за адресою вул. Євгена Коновальця, 44-А. Вхід вільний, тож запрошуємо скористатись нагодою познайомитись із творчістю видатного майстра.
